Далеке відлуння Афганістану

Афганістан… Уже більше 30 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла. Дев'ять років, один місяць і дев'ятнадцять днів суворої, жорстокої Афганської війни, через яку пройшло близько півмільйона радянських солдат, про яких нині держава згадує лише напередодні їх свята – Дня виводу військ з Афганістану, що відзначається щороку в Україні 15 лютого.

Саме цей день далекого 1989 року став днем, коли закінчилася нікому не потрібна війна. Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. У рідні домівки не повернулися 13 тисяч 833 юнаки колишнього Радянського Союзу, 312 – пропали безвісти, доля 330 – невідома.

Нагадаємо, що з Житомирської області на службу в Афганістан було направлено майже три тисячі солдат, з яких сто тридцять один загинув під чужим небом на чужій землі, а ще двоє – зникли безвісти. Афганська війна скалічила, зробивши інвалідами, дев’яносто трьох жителів Житомирської області. Найбільших втрат зазнала Бердичівщина – адже двадцять вісім наших земляків не повернулися з війни. Тому чужа війна у далекому Афганістані — це наш біль, що з роками не проходить. Для Бердичева сила цього болю помножена на 28. Це - двадцять вісім доль, які обірвалися у самому розквіті життя. Це 28 сторінок подвигу людей, які жили тут, на Бердичівській землі. Це наша спільна пам’ять, яка береже кожну сторінку. На війну до Афганістану було відправлено більше 100 чоловік із нашого району. За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя.

Вони загинули в Афганістані:

Гончаренко Михайло Федорович , 20.06.1961 - 18.07.1980. Рядовий.

Гордійчук Юрій Васильович, 12.04.1961 - 27.09.1980. Рядовий.

Димченко Євген Матвійович, 09.05.1953 - 04.04.1981 Прапорщик.

Малишев Олександр Іванович, 27.02.1955 - 08.08.1981. Старший лейтенант.

Головченко Валерій Вікторович, 26.03.1962 - 15.03.1982. Рядовий.

Грошиков Ігор Олексійович, 05.04.1957 - 20.09.1982. Старший лейтенант.

Літкович Анатолій Володимирович, 14.07.1953 - 15.11.1982. Прапорщик.

Шоколов Володимир Васильович, 25.01.1954 - 28.05.1983. Капітан.

Власов Іван Якович, 11.07.1942 - 08.08.1983. Майор.

Чумак Петро Миколайович , 28.02.1964 - 13.08.1983. Молодший сержант.

Істратов Андрій Миколайович, 23.12.1952 - 21.12.1983. Капітан.

Патраков Андрій Геннадійович, 06.10.1960 - 08.10.1983. Лейтенант.

Савчук Анатолій Валентинович, 10.08.1963 - 01.03.1984. Рядовий.

Лабур Микола Георгійович, 12.05.1959 - 01.05.1984. Старший лейтенант.

Рибак Віктор Васильович, 29.05.1965 - 11.05.1984. Рядовий.

Комар Сергій Олександрович, 22.07.1950 - 22.05.1984. Прапорщик.

Белецький Юрій Анатолійович, 16.02.1964 - 16.02.1984. Рядовий.

Філіпов Сергій Олексійович, 06.08.1961 - 22.05.1984. Старший лейтенант.

Канаєв Григорій Васильович, 18.02.1952 - 06.07.1984. Капітан.

Живун Сергій Олександрович, 28.07.1966 - 13.08.1985. Рядовий.

Кузьмін Олександр Михайлович, 01.01.1951 - 06.08.1985. Капітан.

Патей Анатолій Іванович, 21.01.1966 - 12.11.1985. Рядовий.

Власенко Володимир Тимофійович, 11.09.1953 - 23.06.1986. Прапорщик.

Басов Володимир Миколайович, 19.07.1958 - 01.02.1986. Капітан.

Чукарєв Анатолій Євгенович, 12.01.1956 - 12.07.1987. Старший лейтенант.

Лещенко Олександр Михайлович, 12.12.1959 - 12.07.1987. Прапорщик.

Козачук Юрій Павлович, 03.04.1968 - 09.11.1987. Рядовий.

Беляєв Олександр Євгенійович, 17.03.1956 - 16.02.1988. Капітан.

Борисюк Михайло Васильович, 11.03.1964 - 21.10.1989. Рядовий.

Бондарчук Микола Миколайович, 16.02.1956 - 04.03.1995. Старший прапорщик.

Покоління воїнів-афганців пройшло кривавими дорогами війни, залишаючи на них своє здоров’я, життя і найкращих друзів.

Поклянемся, друзья, не забудем парней,

Тех, кто жизни отдал на афганской земле

Память в сердце о них сохраним навсегда,

Если только самим жизнь подарит судьба.