Серед українських вчених, що сягнули вершин
європейської і світової науки, одне з почесних місць належить Іванові Пулюєві.
Іван Пулюй народився 2 лютого 1845, Гримайлів
(тепер Гусятинського району Тернопільської області) в глибоко релігійній греко-католицькій
родині. В 1864 роцi юнак з вiдзнакою закiнчив Тернопiльську гімназію і для
продовження освiти пiшки вирушив до столицi Австро-Угорщини. Через п'ять рокiв
він опановує курс богослов'я, а згодом закiнчує i фiлософський факультет Вiденського
Унiверситету, який закінчив з відзнакою. Оночасно відвідує лекції з математики,
фізики та астрономії. Пізніше він вступив на фізико-математичне відділення
філософського факультету того ж університету, де навчався до 1872 року. Був
доцентом Віденського університету.
В 1874 -
1875 роках Іван Павлович викладав фізику у Військово-морській академії в Фіуме
(нині Рієка, Хорватія). У 1875 році Іван Пулюй, як стипендіат австрійського
Міністерства освіти, підвищував свої професійні знання під керівництвом
професора Августа Кундта в Стразбурзькому університеті. 1875 р. в
Страсбурзькому університеті вивчає електротехніку, з відзнакою захищає
дисертацію «Залежність внутрішнього тертя газів від температури», у якій
опублікував результати досліджень температурної залежності в’язкості газів за
що здобув ступінь доктора натурфілософії Страсбурзького університету.
Після повернення із
Страсбурга до Відня доктор Пулюй працює у Віденському університеті на посаді
приват-доцента, і, присвячуючи все більше часу проблемам електротехніки,
продовжує займатися вивченням явищ в трубках. Успіх
приходить досить швидко. Фізик винаходить так звану "лампу Пулюя" -
прилад, в якій був встановлений антикатод. Антикатод був вмонтованою в трубку
слюдяною пластинкою. Лампа створювала невидиме випромінювання, яке можна було
зробити видимим за допомогою барієво-платиново-ціаністого екрану. Результати
експериментів з лампою Пулюй публікує в "Віснику Віденської Академії
наук" (1880-1882). Прилад виготовлявся в заводських умовах і протягом
деякого часу випускався серійно. Багато хто стверджував, що Пулюй подарував
декілька екземплярів приладу Рентгену, з яким спілкувався особисто і вів
активне листування. На світовій електротехнічній виставці в Парижі (1881 р.)
прилад Пулюя був нагороджений срібною медаллю.
Явищами, що
породжуються електричним струмом в вакуумі, Іван Пулюй зацікавився ще у
Страсбурзькому університеті. Освоївши ремесло склодува, він видував скляні
трубки як для своїх дослідів, так і для потреб колег-фізиків. Подружився з ним
Нікола Тесла, який також у цей час стажувався у професора А. Кундта і перейняв
у Пулюя мистецтво виробництва трубок. Іван Пулюй та Нікола Тесла, провівши
цілий ряд досліджень з газорозрядними трубками, на думку багатьох істориків
науки і вчених-фізиків виявилися найближче до розгадки природи випромінювання,
що породжується катодними променями. Повернувшись із Страсбурга до Відня, Іван
Пулюй продовжив займатися вивченням явищ у трубках. у 1880 - 1882 роках він
докладно описав видимі катодні промені. А в 1881 році сконструйована ним
трубка, що випромінює Х-промені - прообраз сучасних рентгенівських апаратів,
була визнана гідною Срібної медалі на Міжнародній електротехнічній виставці в
Парижі. У всьому світі вона стала відома як «лампа Пулюя» і навіть протягом
деякого часу випускалася серійно. Сконструйована за 14 років до відкриття В. К.
Рентгена, вона генерувала промені, названі згодом за пропозицією анатома
Коллікера рентгенівськими. За допомогою цього пристрою І. П. Пулюй вперше у
світовій практиці зробив знімок зламаної руки 13-річного хлопчика, знімок руки
своєї дочки зі шпилькою, що лежить під нею, а також знімок скелета
мертвонародженої дитини. Серія рентгенограм органів людини, виконана Пулюєм,
була настільки чіткою, що дозволила виявити патологічні зміни в тілах пацієнтів.
Однак відсутність належним чином обладнаної лабораторії і матеріальні труднощі
сильно гальмували дослідження вченого.
Здобувши у Вiднi звання доцента, вчений понад
тридцять рокiв (1884-1916) працював професором нiмецького Празького
полiтехнiчного iнституту, займав посади декана фiзичного факультету та ректора
цього закладу. 1902 р. - перший декан першого в Європі електротехнічного
факультету. Цісар Франц-Йосиф іменував Івана Пулюя Радником Двору, нагородив
Лицарським Хрестом. В 1884 році Міністерство освіти Австро-Угорської імперії
запропонувало Івану Павловичу, як професору експериментальної і технічної
фізики, очолити кафедру фізики Німецької вищої технічної школи (нині Чеський
технічний університет) в Празі, яку він в 1903 році перетворив в першу в Європі
кафедру фізики та електротехніки. З 1888 з 1889 и Іван Павлович був ректором
цієї школи, а створену ним кафедру очолював протягом 32 років. Крім того І. П.
Пулюй був державним радником з електротехніки Чехії і Моравії. В 1916 році йому
запропонували посаду міністра освіти Австрії, від якої він відмовився за станом
здоров'я. Помер у 1918 році в Празі, де й похований.
Немає коментарів:
Дописати коментар